За тьмою, тьма, бо світ постав із тьми.
Як мить одна, окреслена квадратом.
Дозволь, душа, тебе назвати братом,
Щоб ми навік лишилися людьми.
За тьмою дзвін, відлитий зі страждання...
Від перших мук катівні ожили.
О, болю мій, як ми тоді могли!...
Збудився стогін... Знову є світання.
За потом – кров відчуженого брата.
Поринем в дим, посвятимо списа.
Душа думок – тамована сльоза.
Ось шлях туди: у безіменні ВРАТА.
18.07.2001р.
***За тьмою, тьма, бо св т постав з тьми
© Copyright: Лученко Святослава, 2003
Свидетельство о публикации №103040801098
Свидетельство о публикации №103040801098
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.