І нині, й повсякчас я кличу тільки Вас.
Хоч з Вами тільки раз зустрівся я у сні
О, вибачте мені мої думки хмільні!
І нині, і повік я Ваш лиш чоловік,
Бо сам себе нарік охороняти лік натхненних Ваших днів.
Якби ж то я зумів сплести вінок зі слів!
Вже північ... і тепер пора моїх химер:
Із безтілесних сфер Ваш вічний кавалер Вас виведе сюди.
(Ось на стіні сліди безтінної ходи.)
І порухом німим я залишуся з ним,
Із видивом моїм печально-навісним,
Щоб Вас побачить знов
Величну як любов, яку я не зборов.
25.08.2001р.
Лист у в чн сть
© Copyright: Лученко Святослава, 2003
Свидетельство о публикации №103040801096
Свидетельство о публикации №103040801096
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.