Барвів осінніх надвечір у себе ввіллю
Все забуттям поросло і побільшало кроків –
Років безмежжя. Печаль ностальгічну гублю
Не пригублю... райського плоду принадливих соків.
Доки? В синім кришталі Еолова тінь промайне
Пристрасті чари допоки не смію торкати?
Штука строката – Райськії врата (Хтось їх мине)
Та не мене диво смішне ... буде гукати.
Пітьма піду пелюстками згорілих книжок,
Щоб віднайти потаємний їх скарб наднебесний
(Світлий, чудесний той чар перелесний)
Болю воскресний! Як нагорода для слізних стежок.
Втоптаний крок. Синій пророк
Далі занадився долю мою малювати
Доля, мов грати – штука строката
Знову чекати ... ясних думок.
І банувати, чи закликати сонце до хати
Миті шукати – терну в зірок.
15.08.2001р.
Подумки
© Copyright: Лученко Святослава, 2003
Свидетельство о публикации №103040801093
Свидетельство о публикации №103040801093
Рецензии