Закохалося в зелень світання,
Закотилося сонце в траву.
Крок до осені – пташка остання,
Крок до вічності – доки живу.
Зорепадом самотність займеться
І залишаться тільки слова.
Як тобі це так легко вдається?
Ти для мене – осіння трава.
Ми були би подружжям невдалим,
Забагато – замало земні
Тільки вітер питанням посталим
Все розбурхає враз у мені.
Задивилося світло у очі:
Твої очі яскраво-сумні
І залишився маревом ночі
Срібний відблиск в моєму вікні.
21.08.2001р.
***Закохалося в зелень св тання***
© Copyright: Лученко Святослава, 2003
Свидетельство о публикации №103040701084
Свидетельство о публикации №103040701084
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.