Марна спроба

Сліпа уява кригою замерзла
Очима більше не побачить світ
Скрізь біль жахливий, інколи нестерпний
В повіках мовби металевий дріт

І намагається вона себе зігріти
Крізь щось знайоме, рідне відродить
Хоча б метелика перед собою уявити...
Та хворобливий він якійсь і не летить

Нема на ньому кольорових фарб
Він темний, ледь не чорний, мовби хмара
Його не вабить зелень літніх трав
Він вдень неначе та нічна примара

Крильцята вкриті неміччю старою
Його і спроби дихати вбивають
Тоненькі вусики зникають під водою
Що мої сльози на нього зливають

Такє нещастя – і моє творіння?!
Породжене скаліченой уявой -
Понівеченою крізь очей видіння
Занедбаною світом і зів’ялой


31.01.03


Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.