Темрява освячена червоним смолоскипом...
Серед перестиглого стокрилого світання
Відхиляю двері мого сну із давнім скрипом
Забуваю зиму, і зажуру, і зітхання.
В іпостасі снігу намальована розлука
Вийде попри морок до вогнів барвистобоких
Затуляю зорі, і в тумані ультразвука
Чую відповідності і марення “глибоких”.
Я в зимі, розмотаній мов мичка шовкопряда
Не знайду багаття зорепаду і зірниці,
Тільки закульбабиться дорога незоглядна,
Заколише подихом і подумки насниться.
12.01.2002р.
***Темрява освячена червоним смолоскипом
© Copyright: Лученко Святослава, 2003
Свидетельство о публикации №103032401125
Свидетельство о публикации №103032401125
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.