Твои следы
25.03.1998
Менi хочеться усi своi вiршi
Присвятити тобi,
Своiм спогадам про тебе.
Тому, що вперше в моему серцi
Рими народилися через тебе,
Через мое кохання.
Тодi здавалося, час зупиняеться -
Ми нiколи не подорослiшаемо.
I нам це подобалось.
Ми вчилися жити, цiлуватися,
Ми спiвали один одному
Пiснi про щастя.
Ми кохали свое дитинство,
А я кохала тебе, як зараз
Своi спогади про тебе.
Iнколи здаеться, що ти - мiй сон,
Яскравий сон iз дитинства,
Сон про бiль i вiчнiсть.
Але я знаю, ти iснував насправдi,
Ти крокував моiм життям,
I воно досi ще береже твоi слiди.
Свидетельство о публикации №103022601103
Черкассы, город, свет,
И выпускной... Спасибо Родина,
Что ты еще со мной...
С уважением, землячка,
Инна Молчанова 30.01.2004 12:53 Заявить о нарушении
На жаль, рідною мовою чомусь не пишеться, не дивлячись на її милозвучність.
Навіть про кохання...
Напевне, це проблема часу.
Olga Brig 10.02.2004 14:11 Заявить о нарушении