На прощання чуття не зникає –
Засинає лиш серце до болю.
Темним лісом від мене тікає,
Далі й далі, світанням на волю.
На прощання згасають лампади
Ті, що тліли не тисячі років.
Лине шепіт – “Для чого, заради?”
Тануть тіні у безлічі кроків.
Я без тебе. І це не розлука
Це не здогад, не плач, не зітхання
Вітер вщух і у серці – ні звука.
Вогник згас. Заспівай... на прощання.
Прощання
© Copyright: Лученко Святослава, 2003
Свидетельство о публикации №103021300910
Свидетельство о публикации №103021300910
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.