Вдарить дрімота в давні ворота.
Дивиться, де ти. Дивиться – доти.
Спалить останні свічки духмяні
В чистій Осанні – як на розстанні.
Вдарить дрімота в сині ворота...
Миттю згадає зрадників зграя,
Хто позирає з дальнього краю.
Втішиться воїн сном віковічним,
Листям сторічним, дивом по-січним.
Стануть скрадатись лиски шовкові –
Сни пречудові десь по діброві.
Все на півслові... дні паперові...
Вдарить дрімота в світлі ворота.
Дивиться, де ти. Дивиться, хто ти.
07.08.2002.
Твоя колискова
© Copyright: Лученко Святослава, 2003
Свидетельство о публикации №103021000034
Свидетельство о публикации №103021000034
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.