Мій Боже рідний! Скільки на Землі
Стоїть хрестів - гранітних свідків втрати.
І кожен з них - це сльози матерів,
Чиї сини - загиблії солдати.
І кожен з них - це безліч світлих мрій,
Яким не поталанило здійсниться.
І кожен з них - у пам'яті людській,
Безкрайніх болі й вдячності криниця.
Бо кожен з них - то мужнєє лице
Сміливої та справжньої людини,
Що віддала своє життя за те,
Щоб існували спокій, лад, родина.
Тож вдень і уночі з численних плит,
З плит пам'яті та вічної любові
Безсмертні імена кричать у світ:
"Нехай не буде більше в світі воєн!"
1995
Нехай не буде б льше в св т во н...
© Copyright: Анастасия Фоминичева, 2003
Свидетельство о публикации №103020400615
Свидетельство о публикации №103020400615
Рецензии
Дуже гарний вiрш - по-справжньому мене зворушив. I рими є чудовi - нестандартнi, а розмiр якраз пiдвласний настрою.
Щастя Вам.
З повагою,
Гена
Геннадий Сергиенко 19.04.2003 16:58 • Заявить о нарушении
Щастя Вам.
З повагою,
Гена
Геннадий Сергиенко 19.04.2003 16:58 • Заявить о нарушении
Спасибо Вам - к этому стихотворению у меня всегда было особенное чувство...
:-)
Анастасия Фоминичева 21.04.2003 19:14 Заявить о нарушении
:-)
Анастасия Фоминичева 21.04.2003 19:14 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.