Десь у лiсi

То ж осінь була.
Позіхала земля і вкривалася листям.
Десь під містом,
У будинку, де біда піклувала ретельно
Верстви своі,
Себто у лісі,
Чоловіче один, та ще й мужній,
Телефона підняв,
І сточилась розмова
Крізь той ліс і те місто,
Що вкривалося листям.
Полетіли слова
Про поезію дальніх країв,
Що була авангардна від болю.
А чи й від любові…
Чи третього чогось,
Що попереду йшло й не стомилось.
То ж осінь була.
І рання
авангардна
недоля…


Рецензии
Давид, перше враження чудове. Зрілий вірш. Але є деякі деталі, з приводу яких я не певен, але...
Отже,
"То ж осінь була." - мені здається, краще без "ж", оскільки "ж" як би несе на собі печатку виправдання.
"та ще й мужній," - не знаю... У мене асоціація з відомою піснею "А ще рижа та погана, та ще й воза поламала". :)
Тобто, тут мова йде про перелік деяких якостей, а початка для цього переліку нема.
"сточилась" - здається нема такої форми слова "точитися". Але виглядає цікаво. Тому не певен, що потребує корекції.
"Скрізь" - здається правильно буде "Крізь".
Здається все.
Фраза "Що була авангардна від болю." - дуже сподобалась. Це - справжнє!

З повагою,



Optim   28.01.2003 12:05     Заявить о нарушении
Дякую, Оптиме, за уважний та поважний розгляд. Це ви точно підмітили, що пісенька без кінця, та й без краю. А людина, про яку йдеться мова, дійсно український, та й мабуть авангардний поет, який вже років із двадцять прикований до ліжка. Така то авнгардна недоля. Дякую, Оптиме. Я там ще щось зараз пошукаю.

David Alonsky   28.01.2003 23:39   Заявить о нарушении