Ренесансний вірш
Згадка про тебе – то Рай несказанний,
Світло моїх нерозважних думок.
Спомин про тебе (а він невблаганний)
Знов наганяє, як тінь, крок у крок.
Світло мого нерозривного сну,
Що його здавна життям називали
Вище земного і вище буденного бруду
Та не сприймай як облуду. Дивних химер моїх.
Я паленію шаленим до Тебе вогнем:
Спалює душу незвіданим тремом щоночі.
Тане мій погляд у темнім краю без натхнення
О, я молю, розітни наді мною знамення!
Здатність іти за Тобою – печать вічноюних створінь
Тих, що у барви яскраві світи убирають.
(Душі натхненнії) І в сокровенні
помисли наші те світло яскраве пускають.
10.07.2001р.
Мистецтву
© Copyright: Лученко Святослава, 2003
Свидетельство о публикации №103012200884
Свидетельство о публикации №103012200884
Рецензии