оригинал: http://www.stihi.ru/2001/07/14-136
ноги збожеволіли.
їм би шлях понад прірвою
каюся, - оступаюсь я
радощі мої та прикрості Мої
і ти під чужим небом.
не бреши, що небо на всіх одне
як море, майже як море...
але мені б впасти каменем
у прірву твоїх долонь
розірватися,
й на різні кольори розпастися:
нічого не бачу – чорний місяць – gracia, Граціє!
візьми мене на руці, Господи!
пронеси мою зажуру під темним небом над каламутною водою.
назавжди зі мною твоє очне яблуко стотонне
нема молитв сильніше тих, якими мовчать закохані
псалом 151 Планжеру - Д. Макаров
© Copyright: Weiss, 2003
Свидетельство о публикации №103011900136
Свидетельство о публикации №103011900136
Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.