ілюзіям юності з посв'ятою.
А може то лише продуха
І знову зачинять вікно
І знову нам будуть у вуха
Вливати отруту. Лайно
промов безкінечних поллється
і співом зайдуться півні,
яким в надвечір'ї здається,
що правди співають пісні.
І сутінки густо повиснуть,
павуччя з кутків поповзе,
ні дух перевести, ні писнуть
вони не дадуть. І твоє
найщире, живе, сокровенне
сплюндрують, розтопчуть, зітруть.
І будемо знову злиденні
на віру, на волю, на Путь
Не вірю я в ранок прийдешній,
бо вечір в холодній імлі,
бо глибоко ракові клешні
погрузли в Родючій Землі...
1990.
Перебудовне надвечiр я
© Copyright: Валео Лученко, 2003
Свидетельство о публикации №103010900616
Свидетельство о публикации №103010900616
Рецензии
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.