Десь на споді – мов тло паленіє,
Тихо журиться, жовкне і просить
Тепла осінь, що хмари приносить
Дивний дзвін попри тлін бовваніє.
Десь на споді – в багатті, мов криця
Світлом сниться і хвилею зносить
Все життя моє спокою просить
Серце снів – полохливая птиця
Десь на споді – в загублених троях
Неприкаяно стогне і б’ється
Дуже серце, слабке, чи здається,
Чи здається, що залишило спів у героях
Там на самому дні океану
Серед снів, на камінні пустому
Назову лихоліттям утому,
Чи любов, попри болі – жадану
Охрещу її йменням – Світання,
На світанні у ній утоплюся,
У вогні свого серця спалюся
Дивним сяйвом самого страждання
Кінець листопада 2002 р.
Серце сн в
© Copyright: Лученко Святослава, 2003
Свидетельство о публикации №103010800731
Свидетельство о публикации №103010800731
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.