Самотній дзвін... „Бодай - бодай”
Мене саму не покидай,
У душу грішну западай
Мов тихий дзвін: „Бодай - бодай”
І потай сни мої вгадай,
І будь легким - бодай – бодай.
Єство своє світам віддай
На вічний глум. „Бодай - бодай”...
Вже ніч пуста й до сліз – глуха
„Бодай хоч мить!” – її проха,
та не підкорена пиха...
і ніч глуха...
По кому плаче синій дзвін:
„То був не він, то був не він!”
А в серці морок, цвіль і тлін.
Для кого ніч встає з колін?
Далекий дим довкола. Вкляк –
Такий нездара-неборак,
Що в самотині знає смак.
Для нього дивне слово „так”.
Самотні дзвони день у день
Прощальних згадують пісень;
По кому – „дзинь”, по кому „дзень”:
Все відбивають день у день
07.08.2002.
Дзвони
© Copyright: Лученко Святослава, 2003
Свидетельство о публикации №103010100300
Свидетельство о публикации №103010100300
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.