Я іду від одного моста до іншого
І усе в моїм серці спалено
Темні хащі не навіюють острах
Тільки кличуть за собою
Мої мольберти з’їла осінь,
На віолі грає зима –
Тьмяним безіменним звуком, і роз’ятрює весняні рани сердечні
Попіл його розносить...
Іду, безтілесний, спаленими мостами
Захоплююся і кидаю у воду своє марево
Втане мій слід, або зацвіте
В моїй свічці квітка
* * *
пізнай мандрівця в собі...
IV. Мандр вник
© Copyright: Лученко Святослава, 2003
Свидетельство о публикации №103010100295
Свидетельство о публикации №103010100295
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.