Переді мною – море тиші;
За мною – вир і нетрі.
У сивих глибоких барлогах
Заскніли гострі очі.
Над моїм духом є ще духи, -
Хочуть рознести крила
І я ховаю їх. Поки темно...
Але морок розпадається на сни
Наші сни повні метушні:
Майже сни і майже життя.
Позад мене прірва. А попереду?
Нижче мене попіл Старих.
Навіжжена душа моя спокоєм
Налякана, але розбурхана снагою,
Доки маю ховатися? „Ти знаєш,
Що Місяць теж не одинокий”.
Ii. перший
© Copyright: Лученко Святослава, 2003
Свидетельство о публикации №103010100293
Свидетельство о публикации №103010100293
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.