Вичерпай, випий, здійсни до останку,
Сон розітни, не зітхни до світанку.
І лиш спустошену душу лишивши,
В сон відійди, і у сні не спочивши.
“Що ж – ти поет, то співай, веселися!
Весь ти – сюжет “Запалай, розітнися!”
І лише тихі, нічні блискавиці
Сон рознесуть і розпалять зіниці.
Терпкий вогонь, що закладено в груди.
З теплих долонь нагороди не буде.
Ти лиш один у печалі і муці –
Світ оживе у божественнім звуці.
“Все забери; у обіймах гарячих,
В миті завмри... І лиши мене в зрячих
Сонмом творінь Всеосяжним талантом
Світлом душі залиши—музикантом!
27.01.2001 р.
Творчост
© Copyright: Лученко Святослава, 2002
Свидетельство о публикации №102122500796
Свидетельство о публикации №102122500796
Рецензии