….ще у небі птахів стоголосся, -
затужила величава Осінь
затужилала за перекрасним Літом –
їй тепер куди без нього дітись?!
їй тепер… так страшно застогнала,
збожеволівши, на землю впала,
попекла об листя тонкі руки, -
заридала з тяжкої розпуки…
…раптом стихла, мовчки підвелася
в темній зливі вітру віддалася
так несамовито цілувала, -
думала, що знову вільна стала
думала – забуде Літо…
…знову тужить Осінь понад світом:
поглядом окине божевільним,
небо загорне у хмари сині
позриває квіти, віти поламає -
в серці має те, що не вмирає
розіллє дощем печаль прозору
птахів відішле за синє море
відридає Осінь в самотині, відголосить…
…личко вмила, розчесала коси
тихо відтужила… віддала за безцінь
листя золотаве, душу безтілесну
_____________________
чуєш цей подих Зими?!
ще у неб птах в стоголосся
© Copyright: Мирослава Данканич, 2002
Свидетельство о публикации №102121000609
Свидетельство о публикации №102121000609
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.