ще у неб птах в стоголосся
затужила величава Осінь
затужилала за перекрасним Літом –
їй тепер куди без нього дітись?!
їй тепер… так страшно застогнала,
збожеволівши, на землю впала,
попекла об листя тонкі руки, -
заридала з тяжкої розпуки…
…раптом стихла, мовчки підвелася
в темній зливі вітру віддалася
так несамовито цілувала, -
думала, що знову вільна стала
думала – забуде Літо…
…знову тужить Осінь понад світом:
поглядом окине божевільним,
небо загорне у хмари сині
позриває квіти, віти поламає -
в серці має те, що не вмирає
розіллє дощем печаль прозору
птахів відішле за синє море
відридає Осінь в самотині, відголосить…
…личко вмила, розчесала коси
тихо відтужила… віддала за безцінь
листя золотаве, душу безтілесну
_____________________
чуєш цей подих Зими?!
Свидетельство о публикации №102121000609
Миросю, мені шалено бракує тебе.. як ти? пиши мені на dmuch@ukr.net!
чекаю
Мистер D 04.01.2003 11:20 Заявить о нарушении
О 5 ранку виїжджаю з Чопа і мандрую на південь.
Трохи зміну клімат, звичне життя, його ритм, напруженість - дивись і писати знову почну...
Бо за цими паперами я вже і думати нормально не можу, тільки кодексами-законами-стягненнями-іншими-юридичними заморочками...)))
Ти не хворій, бо це зовсім не діло.
Маєш бути здоровий, усміхнений, з оптимістичним настроєм...)
Приїжджай, мій край лікує, а ще переконливо раджу поїхати до Трускавця. Там дуже гарно лікують такі речі.
Успіхів, Мирося.
Мирослава Данканич 30.07.2004 18:16 Заявить о нарушении