Пишу тоб листа...

Пишу тобі листа
З забутого людьми і Богом края,
Що наша донька підроста,
Що я як і раніше тебе кохаю.

Прошло с тих пір немало літ,
Коли ти залишив цей білий світ,
Життя немилим з тих пір стало без тебе,
Єдине, що здержує мене,
Щоб я не наложила рук на себе,
Це наша донька,
Яка дуже схожая на тебе.

Вернись, ми завжди тебе ждем,
Вернись похмурим днем,
Вернись проливним дощем,
Вернись яскравим літом,
Вернись весняним цвітом,
Вернись і увійди мені у душу ранковим світом.

І часто по весні прихожу я до нашої берези,
Під якою ми колись втрачали свою тверезість,
Я знаю приліта сюди й твоя душа,
Щоб зігрітись від весняного тепла,
І так спокійно мені тут й тихо,
На мить ідуть від мене біди й лиха,
І заспокоюється моя душа,
Від шелесту гілок, які вітер тихо колиха.

Пишу тобі листа
З забутого людьми і Богом края,
Що наша донька підроста,
Що я як і раніше тебе кохаю,
І що береза й досі наше кохання колихає...