Світлом засяяв Ти в темряві,
Кинув по рікам мости
Від Твого берега до мого берега
Я чула: "За Мною іди!"
Вітрам кричав, зриваючи дахи
Нести Тобі моє волосся,
Нести Тобі усі мої гріхи...
Іти до Тебе полем, по колоссю,
Хоч по стерні! Але іти, іти!
В руці - простесенький розарій -
Це мотузок, котрий з Тобою з'єднує мене.
Я несла його з Твоїми вітрами,
Що дали мені часточку Тебе.
А на устах - тихесенька молитва,
Без слів з Тобою - серцем говорить
Навчив мене. В любові й правді
Лише Тобі служити,
Перед собою мати лиш Тебе.
І ось місток. А там - далекий берег.
Але вузький місток й такий хиткий...
Ти будеш силою у моїх веслах!
Ще трохи...Ще...Вже близько Ти!
І тисячі молитв, мільйони тих розаріїв,
Зірок, світил, великих і малих...
Усе моє життя Тобі тепер вклоняється -
Я добрела...Я досягнула рук Твоїх!
Покликання
© Copyright: Aurelia, 2002
Свидетельство о публикации №102120100736
Свидетельство о публикации №102120100736
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.