Не заздріть люди тим зіркам,
Хто часто дивиться на нас з екранів,
Що зробиш, Бог вирішив так сам
І зірки розуміють це з роками.
При зовнішнім матеріальнім блазі,
Що кожному приснитись може тільки у ві сні,
Під усмішкою радості, що завжди на показі,
В очах лежить печаль самотньої душі.
Усе життя практично на колесах
Проходить по багатьом країнам і містам,
Лікуєш ти людськії душі від важких депресій,
А що в своїй душі ти відчуваєш сам ?
Хотів би зупинити хоть на мить
Життя нестримний марафон,
І як проста людина хочеться пожить,
Забувши сцену, вокзали, мікрофон.
Але те життя не по тобі,
Накреслена тобі друга дорога,
Здається ти не належиш сам собі,
Бо ти є ставленником Бога.
Не заздріть люди тим зіркам,
Хто часто дивляться на нас з екранів,
Що зробиш, Бог вирішив так сам,
І може люди зрозуміють це з роками...
Не заздр ть, люди, з ркам... Присвячу ться А. Я. Розенбауму
© Copyright: Игорь Кимов, 2002
Свидетельство о публикации №102111600232
Свидетельство о публикации №102111600232
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.