Моi пiснi - за мотивами пiсень Марусi Чурай

I

Нахилилась вербонька
Та понад водою,
Болить моє серденько,
Що ти не зі мною.

Навіщо чекаєш,
Мене підбиваєш?
Чи я можу позабути,
Що дружину маєш?

Під горою верба.
А на горі вишня.
Де ж вона тая взялася,
Що за тебе вийшла?

Я не можу отруїти,
Як Чурай Маруся,
Краще вже мені не жити,
Краще утоплюся.

Стоїть верба під горою,
Та понад водою,
Моє серце обмирає,
Що ти не зі мною.


II

Зникло сонце ясне,
Не впадають роси,
Краса моя згасла,
Посивіли коси.

Я до себе не покличу,
Щоб тобі заграти:
Йди собі до дружини,
До своєї хати.

Хай вона тебе милує,
Хай тобі заграє,
А моє серденько в`яне,
Навіки згасає.

Нема в мені вроди,
Як в тої дівчини,
Щоб втопитись, нема води –
Помру від тужини.

1993 р.


III

Місяць до оконця гляне.
А моє серденько в`яне:
Прийди, прийди, мій миленький,
Мій в`юночок зелененький.

Як ти коло мене в`єшся,
То мені весь світ сміється.
А коли мене покинеш –
Сірим дощиком заллється.

Всі троянди розпускались,
Як я з милим зустрічалась,
Всі троянди пожовтіли,
Як мене покинув милий.

Ми з тобою покохали –
Всі птахи нам заспівали,
Нас навіки розлучали –
Птахи разом замовчали.

З хмари дощ невпинно ллється,
А моє серденько б`ється,
Не на радість, а на горе –
Та розлука, наче море,

Нам її не переплисти
Та досуха всю не спити.

1993 р.