Час біжить, а ти неначе вершник
В тьму летиш, тримаючи віжки,
Але ти спішиш незнавши стежки
І твоя дорога в нікуди.
Коні часу мчать в стрімкім галопі,
Та твій Гріх тебе вже осліпив
І, земні ти вибравши турботи,
Серце перед Господом закрив.
Від Христа віддалений душею,
Звідки ждеш ти затишку й тепла?
Грішнику, повір, що це й за тебе
Кров із ран ісусових текла.
Коли вчуєш ти слова призиву,
То на них душею озовись,
Розбий в серці свому недовіру -
Грішнику заблудший, повернись.
Не відкладай, прийми цей дар спасіння,
Лиш сьогодні благодатна мить!
Невже душі бажаєш зубожіння
І хоч її навіки погубить?
Переклав з російської
Вернись
© Copyright: Григорий Якимчук, 2002
Свидетельство о публикации №102102700159
Свидетельство о публикации №102102700159
Рецензии