Ти мене сьогодні не питай,
Чом веселий наче жовта осінь.
Нині я покинув тихий рай
І нехай по світу вітер носить.
Краще вітер, сніг та хрест доріг-
Клітка золота мені обридла.
Я розвіяв, втратив, не зберіг:
Золото зміняв на білі крила.
Не зупиниш, друже, мій політ.
Я до сонця лину без упину.
Вірю, що зміню на краще світ
Та не вірю в те, що я загину.
Довго буду жити у віршах,
Припиню навік свої блукання.
Оселюсь, напевно, в небесах -
Там завжди важливіше кохання.
Ну а зараз, стежка, як змія,
Шлях до сонця вік мені шукати,
Але завжди, завжди буду я
Вірити, чекати і кохати.
на украинском
© Copyright: Денис Киркач, 2002
Свидетельство о публикации №102102100558
Свидетельство о публикации №102102100558
Рецензии
Цікаво читати на українській мові.
Пиши більше -- зміняй золото на білі крила!
Вони покажуть шлях до сонця
- тільки треба вірити і чекати...
P.S.
Хочу запитати тебе:
Ти не є друг Владмира Хапчук із Лисичанська, Луганск?
Він є мій друг по Internet-у.
Всього доброго за боротьбу прав дюдини в Україні.
Микола Опанасович Щома
Бразилія
Микола Щома 26.10.2009 18:57 • Заявить о нарушении
Пиши більше -- зміняй золото на білі крила!
Вони покажуть шлях до сонця
- тільки треба вірити і чекати...
P.S.
Хочу запитати тебе:
Ти не є друг Владмира Хапчук із Лисичанська, Луганск?
Він є мій друг по Internet-у.
Всього доброго за боротьбу прав дюдини в Україні.
Микола Опанасович Щома
Бразилія
Микола Щома 26.10.2009 18:57 • Заявить о нарушении