Чортоп льська Од сея

Всім поверненням присвячується


Невеличке пояснення: це - літопис однієї шизоїдної подорожі із тих, що стаються, коли зранку (в кишені - 30 гривень, поруч - два друга, голова п"яна після довгої нічної пиятики) виходиш попити пива і раптово вирушаєш невідомо куди до омріяного Львова, а потім три дні мариш втраченим домом - Києвом, співаючи байдужим львів"янам про русифіковані міста.
І як врешті, подолавши за три дні смерть і воскресіння, повертаєшся




"Якого хєра ти забув у тому примарному Чортополі, Хомський?"
Ю. Андрухович, "Рекреації"


ніч гуртожитку пісні законспірованої законсервованої проспиртованої кухні дарунок Міхельсона музика талановитий горілка лисий розчинився діти поснули баян загальмований горілка випита світає ходімо на пиво ходім балкон лунко кроки крамниця раз два химерні розмови вибух провокацій дзень Львів авантюризм Львів не думай Львів все буде добре двері зачиняються


ЕЛЕКТРИЧКА КИЇВ - ФАСТІВ

Чергова пиятика, хоч ненавмисна -
Їй-богу, лиш теплого пива ковток!
Він наче лікує - за темпами міста
Я мушу встигати.
Й рубати місток.

Це наче кордон між сьогодні та завтра,
Сьогодні - "мужчіна", а завтра - "пане!"
Між цим - кілометри гопів, лесбіянок
У хімках, та все це, звичайно, варте.

Чомусь я прямую сьогодні до Львова.
Під боком - Геннадій, він теж прямує,
І його хропіння ніяк не сприйму я
За поступ людини, нечемно спрямований.

Він дрихне, за фут від музики раптового -
Його приволік Міхельсон невгамовний.
Цей збоченець, звісно, лишив нам за това-
риша цю людину цікаву - і ззовні,

Бо має на мозкові стетсон ковбойський,
Зсередини - має музичний хист,
А отже, і досвід - козацька вольність! -
... Плюс кіло, плюс милі, плюс Lwiw. Das ist.


Залізнична станція Фастів бабця рецидивістка щойно випущена з колонії за вбивство власного чоловіка окуляри на носі пропита морда хлопці дайте сигарету пики тлустих синьоформних ментів собака голодний гидує вокзальним біляшем хочеться спати голова бунтує останній дзвінок попередження попереднього Дому общаги про відсутність година минає хвилини втекли рушаємо

ЕЛЕКТРОПОЇЗД ФАСТІВ - ЖМЕРИНКА

Але це - в майбутнім, попереду - Жмеринка,
Львів - після неї, а може, і поза,
Здається, дістатися хоч до Америки
Легко - достатньо маршруту і пози.

Проте для козацтва чортма несприйнятного -
Честі знеболення, гноблення духу:
Драпуєш чоло капелюхом брунатним,
Мандруєш вагоном, що тебе не слуха.

Ці пики - ці очі та ці носо-роги
За межами твоїх походжень у звуках -
Тут плаї карпатські, дніпровські пороги
Та просто гопівські насторчені вуха.

Та все це минає - зникає в ненависть,
Щоб знов народити аналог буття,
Лиш щойно збагнеш ЕЛЕКТРИЧні сигнали
І потяг наступний свідомість затямить.

Перша готика нотр-вокзал де Парі Остап Бендер біля туалету залізний збоченець таксі нам не треба а де до речі траса кава не львівська та все ж маршрути електричок до Львова нема попереду численні міста рушайте хлопці ось електричка на Київ то що не здаємось по пиву певно не варто але ж кошеня на асфальті час уже книжковий кондуктор квитки я вам випишу заходьмо диви як цивільно друга полиця вперед

ЗАГАЛЬНИЙ ВАГОН ЖМЕРИНКА - ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

Між нами - період, де сумнів і втеча,
Де пиво і друзі плюс біль головний,
І сумніви списуєш в гнилу старечість,
А шал - на юнацтва хмільні позивні.

І Жмеринка, готика - певно, позаду,
Попереду вічний примарений Львів,
Замарений, марний, можливо, камраден,
Та завжди скептично-життево in vivo.

In vivo, in morte - in tempo, forever!
Чортопіль, оточений сном зусібіч,
Чекай на прийдешніх, о лігвище лева,
Та все ненабуте сховай у собі.

проїхали вже сутеніє якого чорта а мусимо мусимо ось і електричка Тернопіль що поробиш чекає до Львова вже завтра де ж ручка загубилась не страшно позичимо діставай гітару дівчата у вас ручки немає кулькової дякую спят усталиє ігрушкі

ЕЛЕКТРОПОТЯГ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ - ТЕРНОПІЛЬ

І знову собака. І знову залізний.
І знову гітара. Каліка-струна.
За метри дівчата, красиві і різні,
Та - хто ще не в курсі - ідіть собі на...

Наступна зупинка на мапі тривання,
Наступний Чортопіль, що схоже звучить,
Тернопіль - як смерть для московського Вані,
Тернопіль - як срібні до Львова ключі.

У файному місті чекатиме спокій,
Напевно, до ранку, до співу собак,
А потім раптові лунатимуть кроки
Та з нами народиться інша доба.

Інша, не only наступна - інакша,
День чи життя бунтівних рекреацій,
Музика міста - вічна і наша,
Вільна від різних сторонніх реакцій.

Це все - на завтра: чи план, чи надія,
Львів ще попереду, світлий міраж.
З містом зіллемось. І тільки тоді я
Скажу: а ось, Магомете, й гора.

прокидайся Геннадію ми вже тут файне місто холодний вокзал ходім полазим батон і дві ряжанки сигарети миргородська лише без газу сволоч цей Путін давайте трускавецьку холодно тут крісла там ресторан кацапська попса горлає дайте мені кулемет я в Тернополі маю право

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ ВОКЗАЛ

Місто - скоріше примарне, ніж файне,
Вже на вокзалі - шансон, самовар...
Тепло життя на пиятику згаяне -
Мерзни тепер. Одісея трива.

Зранку - таблетка. Вже можна. Вже треба -
Здохнути якось бажання нема.
Сумно світлішають клаптики неба...
Сумнів, сірість, - апостол Хома.

Чортопіль засмоктує. Надто вже довго
Тримаєм із ним небезпечну близькість.
Тут тепло. Тут зимно. Тут сухо. Тут вогко.
Щось довго до Львова не йдуть поїздиська...

холодно психи менти стурбовані ранком а зуби цокотять у прозорості повітря
ну нарешті десять хвилин хлопці останні три гривні квиток до найближчої станції аби впустили проїзд до найближчого найприємніше найсподіваніше мета бажання контролери дурні поля передмістя Підзамче Львів
Ось

 - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
 ПРОСПЕКТ СВОБОДИ. АЛЕЯ ДО ЛЬВІВСЬКОЇ ОПЕРИ
Вже Львів. Не лишилося нарешті секретів.
Все просто. Все ясно. Як двічі по два.
Красиво, готично, і дим сигарети,
І дірі в бюджеті, зневіри слова.

Вокзал, безумовно, у Львові найкращий,
Та ще одна ніч у холодних кріслах... -
Гонгадзе знайшовся у нетрях Таращі,
А НАЩО НАС ДОЛЯ СЮДИ ЗАНЕСЛА?

Алея центральна, пожовкле листя.
Ми наче співаєм - чи жебраєм ницо,
Пронизливість звуків, тривожні вісті
- І змушуєш нерви твердіти до криці.

В думках воскресає залізний собака,
Надія на світле домашнє тепло,
З гостинного Львова шляхи до Ітаки
Холодні - мов зливою краплене скло.

Обличчя байдужі, фарбовані сміхом -
Ти їхав у вирій, потрапив у лід,
І мусиш безуспішно жебрати крихти,
У свято для них ти - лиш сум на чолі.

Тож жебрайте, трійко затятих дебілів,
І марте поверненням, поки живі,
Обв"язуйте чола хустинками білими,
- Здавайтеся місту. Гривні за дві.

рахуємо одинадцять гривень п"ятдесят копійок чайна ковбаса 50 грамів забігайлівка у такій певно вбили Білозіра знову алея "лиш вона лиш вона" капелюх на оселедці добридень зі святом допоможіть пресі дістатись додому ну що ж ви так глухі сподівання краса історія непомітні і навіть жодного безкоштовного туалету
ало старий так у Львові рятуй від смерті в цьому орієнт-Парижі сотню на Головпоштамт тільки обов"язково нічого хлопці може й не здехнемо аби дожити до завтра
навколо ж славне місто Львів
дощ починається

ЗАЛІЗНИЧНИЙ ВОКЗАЛ М. ЛЬВОВА. ПРОДОВЖЕННЯ ГОТИКИ

Щось рідне шукати у місті - годі,
Що марило - завжди залишиться каменем,
Твоє ж - за півсвіту на сонному дроті -
Чекай допомоги, харчуйся зірками.

Ще ніч на вокзалі - невідворотна,
Смердіння усталених ницістю тіл.
І прагнеш хоч завтра розкрити рота -
Спитати, згадати, що ж ти тут хотів.

Підняти макітру на гордий рівень,
Духовно й тілесно наповнити міх.
Курсивом - бажання незламне та рівне -
Стандартно античний завершити міф.

Моя Пенелопа не так вже й далеко
Від цього Чортополя, чорт би "го взяв,
Ми разом повернемось в довбану Мекку,
Шизоїдно-рідну, по різних стезях.

У Неї - мандрівка із дому додому,
Святий ідеал, недосяжний для нас,
Коли до змелі не прив"язує втома
Й не сняться, як вихід, Тараща й КамАЗ.

О Сонце, між нами - мізерна відстань,
Вона не під силу пігмеям, гігантам -
Для нас же - лиш мить. Поділися звідтам
Теплом з заблукалим екстра-вагантом.

Можливо, краплинки тепла і вистачить,
Щоб знов закохатися в дощ і у пиво,
І сум Полтвостіксом за місто витече...
Зігрій мене, Сонце. Де серце, зліва.

ранок блукання з одним центром прив"язки меркантильним Головпоштамтом куди раз по раз повертаєшся блукання трьох вагантів дервішів ходжів кобзарів менестрелів трубадурів красивих голодранців залишками енергії костьоли вузькі вулички трамваям тісно кожен будинок пісня геніальна чи графоманська костьол ораторія палац опера Опера фестиваль і жодного кроку за межі Старого міста не можна це смерть там нема духу а це кінець руху кожне коло закінчується в центрі та закручується заново площа Ринок автомобільний карнавал горбаті і ти дурню з оселедцем складаєте запорізьке земляцтво агов друзі шануймося Левко Дурко а він тут навіщо а чом би й ні може це символ

ЕЛЕМЕНТ ЕЙФОРІЇ НА ВУЛИЦІ ГАЛИЦЬКІЙ

зміни в настрою штука звичайна й миттєва
вчора мряка сьогодні хмаринка-усмішка
я зустрів тебе врешті місто Лева
ти мене тож давай розцілуємось нишком

бруківка під сонцем луна між камінням
від музики струн весняної неділі
неділя омріяне Воскресіння
про жовтень лиш календарі тринділи


АЛЕ Ж...
і знову блукання під сонцем при вітрі іноді й до вітру повз кладовище лікарню та медичний інститут підозріло розташовані поруч церкви пам"ятники загиблим ментам-спокусникам університети аптеки та перукарні бруківкою до болю в ногах мітинги стариганів без жодного прапору та копійки в кишені та знову божевільно але вже весело та сонячно до кульмінації ось-ось-ось і завершення
вгамування плотських потреб та поява обов"язку перед собою як тебе не любити Києве мій рахуєш час до втечі серед підгнилого листя розпиваючи горілку ти вже не тут а ось і потяг рушає

ПАСАЖИРСЬКИЙ ПОЇЗД УЖГОРОД - КИЇВ

Пива, горілки, вина і спирту -
Нарешті нас люблять, хоч це і поїзд.
Білявка вгорі усміхається вперто,
Для неї я, певно, чубатозоїд.

Проте, попід пісню, що стиха лунає,
Я згадую тільки міфи повернень.
Забуто. Для стресу готова труна є,
А всі персонажі хроплять на поверхні.

Сусідська масовка посопує стрижено
І прагне отримати дух замість спирту.
Та Spirit for Spirit - ранкові дрижні
Й питання: "А що для тривання зробив ти?"

І знову музичні знайомі ноти
Обридлі, до миті, як стихне Вова:
Ukrainian - доки не стулиш рота
And Russian - коли забуваєш Слово.

Навколо - лиш діти, хоч часом старші,
Ці п"ятеро років не здатні зрости,
Їм завжди ступати в майновому марші,
Кохати кишені, як свої пусті...

Бо Львів - це закоханість ззовні миттєва,
Міщанство у місті, селянство в селі -
Із другим змиряюсь - це вічне, forever,
А перше - лиш мапова крапка: "Були".

П"ять років рабом незбагненного міста,
Секунда збагніння, пірнання в багно -
Й ікона народжує атеїста,
Істоті до лампи, їй - все одно.

Ікону розбито, принаймні, для тебе,
І хто, як не ти, кинув камінь останній?
Викреслюй це місто, зазначуй: "Не треба"...
І знову відшукуй Полтву у крані.

Бо він за тобою, примарний Чортопіль!
Ховайся - а мусиш сюди повернутись.
Вертайсь, Одісею, чекай Пенелопу, -
Плюс Опера, Ринок та легкий смуток...