Затемнення Сонця
Приходив до тебе – повернення ніжне.
Відчуваєш кінець, пам’ятаєш майбутнє,
Ти руйнуєш взірець... Не чіпай незабутнє!
Хвилини рахує, не може Час спати,
Тебе що чекає, не хочу казати.
Сподіваюсь, що десь ще чекають на тебе.
Розумію, що хрест Бог поклав вже й на мене.
Затемнення Сонця... світ іде на схід
Затемнення Сонця... але маєш СНІД
Затемнення Сонця... і я не знаю, ні, не знаю,
Де шукати, що шукати слід.
Ти бачила Сонце... Тепер все минає,
Дивився вже сон цей, вночі зустрічає.
Може випити кров? Залишайся без неї.
Народитися знов навесні в Колізеї.
Абищо промовиш, абикуди підеш,
Собі щось замовиш, листа надішлеш
Зрозумієш, що вже і не буде більш потім,
Не вагайся, адже смак страждань вже у роті.
Затемнення Сонця... не вогонь, а лід
Затемнення Сонця... не юнак, а дід
Затемнення Сонця... і я вже знаю, так, вже знаю,
Десь шукати, щось шукати вже не слід.
Свидетельство о публикации №102100100669