8 января 2002г.
Сонце не світить, сонце не гріє.
В серці лиш туга, сум і печаль.
І не збуваються поки-що мрії.
Серце твоє як сліпучий кришталь.
Я ж бо далеко. Без тебе ох тяжко.
Коли ж знову будемо з тобою одні?
Каміння на серці і в грудях так важко.
Коли ж знову зустрінуться наші вогні?
Тебе я кохаю. Тобою я марю.
Тебе люба я бачу у сні й наяву.
Готовий до ніг твоїх світ весь звалити.
Без тебе я мертвий, з тобою ж живу.
Чекаю коли знов прийду я до тебе,
Коли твої руки мене обіймуть.
Даю я цей віршик з любов’ю від себе.
Коли ж наші думки обох нас знайдуть?
Відкриються двері. Вночі хоч прийду.
Тебе через серце твоє я знайду.
Сліпуча, маленька, моя ти кохана.
Прийди не відкинь, бо в грудях горітиме тяжкая рана.
Тебе я кохаю.
Що світ весь без тебе?
Його ж бо немає.
Як тебе я згадаю,
То сум відступає,
І серце що любить,
Моє, оживає.
Коханiй
© Copyright: Avvin Skorceni, 2002
Свидетельство о публикации №102091800671
Свидетельство о публикации №102091800671
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.