Реал я звичайного будня
Нікчемного і сивого вже діда
Мені учора бачить довелось,
Душі страждання з цього почалось.
На мокрому асфальті він сидів:
"Я вже два дні і крихітки не їв",-
Сором'язливо,тихо він казав,
І перехожим руку простягав.
А та рука була колись робоча.
Чому ж її минали всі охоче?
Чому ж у неї доброти не клали,
І хліба шмат чому не подавали?
Бо хтось ішов, і кинуть щось бажав,
Але,на жаль, нічого й сам не мав.
Тож перехожі мовчки сумували,
та, як і дід, в очах журбу ховали.
А хтось не йшов, а в іномарці мчав-
Такий на бідних і старих лиш чхав.
Моя ж душа від того заболіла,
Що річ одну я миттю зрозуміла:
Цей дід не просто наслідок руїни,
Він - втілення народу України!!!
Свидетельство о публикации №102080600472
Я полюбила украинский язык больше, чем English с песен Океана Эльзы "Майже весна" , "Коко Шанель" и "Холодно".
Желаю успехов!
Ксения Темная
k_shohal@ehu.by
Ксения Темная 27.11.2003 13:19 Заявить о нарушении