Спитай гаї, що шелестять:
-Коли Дніпро наш народився?
Вітрів гривастих, що свистять.
Почуєш тільки:- Вічність, вічність...
І богатирські береги
Широкі,як орлині крила.
Краплина чистої води
Миттєво певертала сили.
В долинах тихо він біжить-
Гримить, гуркоче на порогах.
За вовчий гай від ворогів
Тяглись знедолених дороги.
Там заснували вони Січ:
Не табір, а гніздо орлине.
І запах волі вітер ніс-
Наповнював ним Україну.
Солоний смак води від сліз.
Від битв, пожеж земля ридала.
Коли б чужі- й свої князьки
Родючі землі шматували.
Вливаються тихо в Дніпро
Вишневі, росяні, вербові
Річечки, річки - ще й струмки.
Виблискують його пороги.
А непокірні- козаки.
Хто зна, чому їх так назвали?
Громили орди ворогів-
Нічого в світі не боялись.
Легенди про Дніпро і Січ,
Про тих, що землю захищали-
Великий, славний шлях пройшли ,
Живі і завжди разом з нами.
Запор зька с ч
© Copyright: Zhuravska, 2002
Свидетельство о публикации №102072300706
Свидетельство о публикации №102072300706
Рецензии