Шматували Україну вороги -
З сіл тікали, спорожніли хутори.
Ховались у болото, в ліс дрімучий.
Кого не знайде ворог- той везучий.
Ворожа вже кіннота наступає:
Як чорна хмара-ліку їй немає.
Ой, лихо! Як жінки заголосили:
Бо сонце зникло- йшла шалена сила.
Списи ламались і роїлись стріли,
Але на жаль нерівні були сили.
Тільки на землю кров людська лилася.
Яка жорстока битва відбулася!
І ось останній захисник лишився,
А люди не сховались від чужинців.
Один сміливець- не злічити раті
Та поряд виникли мечі щербаті:
Всіх тих, що полягли у цій січі.
Даремна праця. Спробуй, полічи.
Щербаті їм дорогу заступили-
Від переляку мов покам”яніли.
Чи іншим розказали про це згодом?
Та не ходили на Волинь походом.
Позубрені мечі так і лишились:
От тільки на траву перетворились.
Меч-трава
© Copyright: Zhuravska, 2002
Свидетельство о публикации №102072300684
Свидетельство о публикации №102072300684
Рецензии