Отямився... Треба писати.
Довкола - розпуста і крам.
Невже доведеться міняти
На гроші Господень талан?
Чи тяжко тепер віршувати,
В скрутний і корисливий час? -
В московських брудних казематах
Писав же славетний Тарас!
Немає в нас грошей, от горе!
І нині дозволено все:
Кордони в нас майже прозорі,
Хто хоче - непотріб везе.
За безцінь - не зась купувати,
Мов жуйку, і совість, і труд,
Коли і пани депутати -
Беруть,і беруть, і жеруть!
Чекаємо доброго пана,
Котрий все вже зна, всіх з"єдна,
І буде не так вже й погано...
А час миготливо мина.
О мій недолугий народе!
Коли вже отямишся ти?
Чи наша земля вже не родить?
Чи знову потрібні кати?
У храмі свічки виставляти
Вже звикли. Та й далі - грішить!
Чи страшно вам, мами і тата,
Без спадку дітей залишить?
1994
Отямився... Треба писати...
© Copyright: Тарас Леонидов, 2002
Свидетельство о публикации №102070600460
Свидетельство о публикации №102070600460
Рецензии
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.