Ой, крилами пружно тріпоче
Та птаха, що лине у вирій -
Тебе як забути я хочу,
То серце печалиться, квилить...
А птаха стривожено квилить,
Тікаючи в край полуденний,
Бо тугу силкується вилить
У прірву, у холод скаженний.
Які ж нині стали ми, люди!
Немов би з країв із холодних,
Втікаємо ми звідусюди,
Бо в душах вже - надлишок льоду...
Ой, крилами пружно трiпоче...
© Copyright: Тарас Леонидов, 2002
Свидетельство о публикации №102070600394
Свидетельство о публикации №102070600394
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.