Нас знайдуть слова

З небосхилу вівчар доглядає зелені отари дерев
А на сході крізь марево стиха жевріє очисько
Нас зустрінуть брилатий підтоптаний дід і вусатий котисько
Що, розлігшись на лаві, дрімає немов пересичений лев

І тоді пробираючись крізь чагарі сновидіння нас знайдуть слова
І важкими перлинами сяючи стануть рядком на папері
І відкриють замріяні очі. Перед ними розчиняться двері.
І зупиниться час. І нестримне бажання позбавить цнотливості пері.
І, чекаючи, ляже вона
Як лягає в рівненький валок під косою перестигла духм’яна трава

/ 19 червня 2002/


Рецензии
В мене з'явилося невелике, але як на мене суттєве зауваження.Гадаю в третьому рядку "розчиняться двері" ліпше замінити на відчиняться, бо ж "розчинятися" українською означає те ж саме, що російською "растворяться".
З повагою шанувальник Вашого непересічного хисту, Валентин Лученко.

Валео Лученко   07.01.2003 23:00     Заявить о нарушении
О-О-О Зеленоочее тасi ти загаймуй ти загаймуй.
Забыл на чужбине рiдну мову...
ОЧЕНЬ КЛАССНОЕ ПОЛУЧИЛОСЬ!!!

Василий Глинский   24.01.2003 03:31   Заявить о нарушении
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.