Заплакала гілка верби весняної,
Хлопчина зламав її, в листі рука,
Не було б цієї хвилини гіркої,
Якби не дівчина, гидота така!
Вона так просила, хлопака безсилий
Для неї зламав, а вона - ги-ги-ги,
Прогулянки радість нікчемно розбила,
Загнала у душу вітри і сніги.
Він був від природи романтиком диким,
Не так як звірюка, - як дух весняний.
І радісно вигукнув дівчині вирок,
Зламав праву руку за сміх неземний...
Травнева стор я
© Copyright: Гор Соовьёв, 2002
Свидетельство о публикации №102053000825
Свидетельство о публикации №102053000825
Рецензии