Затужила верба над водою

Затужила верба над водою,
коси опустила до землі,
вмилася сльозами, мов росою,
вслухалась у пісню журавлів.

А вони за море відлітали,
в теплі, їй не бачені краї
Тут вони любов свою лишали,
хоч вернутись обіцяли навесні.

Пригадалась вербі весна щира,
сонце на півнеба золоте,
дуб стрункий – омріяний, єдиний
Та тепер давно усе не те…

Пригадалось – люди розлучили,
наробили рани на землі…
Ліс зрубали. Тільки залишили
де-не-де поодинокі пні.

Трохи згодом – милого не стало:
їй до ніг, підкошений, упав
Пригадала – тяжко заридала…
Десь у горі вітер застогнав.

А її зоставили – каліку -
споглядати голі береги,
доживати в самотині віку,
божеволіти від розпачу й туги

…журавлі, прощаючись, летіли
у далекі теплії краї,
 А верба схилилася без сили,
опустивши коси до землі…


Рецензии
Люба Миросю,

тішуся зустріччю з твоїм хистом, давно не бував на твоїй сторінці, теперішня моя мандрівка знов таки доводить,
що я не випадково зустрівся з такою людиною, як ти...

Мені справді пофортунило,
я просто у захваті

Щасти тобі!

Мистер D   23.05.2002 21:27     Заявить о нарушении
Привіт, привіт!
Я теж дуже рада, що ти тут і що в тебе все гаразд.
Стосовно "пофортунило" - то ти так не говори. Бо я така людина, що ще повірю...))))

Заходь ще на мої віршики - для мене це приємність.
До зустрічі.
М.

Мирослава Данканич   27.05.2002 11:11   Заявить о нарушении
... Миросю, у те, що є насправді, просто-таки варто "повірити"...
Я вдячний тобі за те, що ти є!)))

Мистер D   03.06.2002 19:37   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.