Затужила верба над водою
коси опустила до землі,
вмилася сльозами, мов росою,
вслухалась у пісню журавлів.
А вони за море відлітали,
в теплі, їй не бачені краї
Тут вони любов свою лишали,
хоч вернутись обіцяли навесні.
Пригадалась вербі весна щира,
сонце на півнеба золоте,
дуб стрункий – омріяний, єдиний
Та тепер давно усе не те…
Пригадалось – люди розлучили,
наробили рани на землі…
Ліс зрубали. Тільки залишили
де-не-де поодинокі пні.
Трохи згодом – милого не стало:
їй до ніг, підкошений, упав
Пригадала – тяжко заридала…
Десь у горі вітер застогнав.
А її зоставили – каліку -
споглядати голі береги,
доживати в самотині віку,
божеволіти від розпачу й туги
…журавлі, прощаючись, летіли
у далекі теплії краї,
А верба схилилася без сили,
опустивши коси до землі…
Свидетельство о публикации №102050700574
тішуся зустріччю з твоїм хистом, давно не бував на твоїй сторінці, теперішня моя мандрівка знов таки доводить,
що я не випадково зустрівся з такою людиною, як ти...
Мені справді пофортунило,
я просто у захваті
Щасти тобі!
Мистер D 23.05.2002 21:27 Заявить о нарушении
Я теж дуже рада, що ти тут і що в тебе все гаразд.
Стосовно "пофортунило" - то ти так не говори. Бо я така людина, що ще повірю...))))
Заходь ще на мої віршики - для мене це приємність.
До зустрічі.
М.
Мирослава Данканич 27.05.2002 11:11 Заявить о нарушении
Я вдячний тобі за те, що ти є!)))
Мистер D 03.06.2002 19:37 Заявить о нарушении