нколи перехрестя стають прямою

Ия Альба

Забери свою Шопенгауерівську істоту з моєї дороги,
Я чекати не вмію, іду по трупах,
Не бажання ідти до дому, бажання – зміни,
Щож приймати тобі пологи в мажорних звуках,
І ходою Венери виходити з піни…
Потім разом з тобою підемо до щастя,
Щоб забрати рожеві свої окуляри,
Вже занадто довго на нас чекають...
Там, до речі, побачиш своє ненастя,
Знаєшь, воно завжди, де його не волають,
Але ти вже не входиш в його кулуари,
Tи тепер випромінюватимеш любов”ю.
Разом ми – аксіома без прав доведень,
Інколи перехрестя стають прямою.

Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении

Другие произведения автора Ия Альба

Рецензии

Написать рецензию

Мучиш, жалієш, б'єш, пломенієш
кроки-слова...
Дивишся в груди, стерві облуду
жнеш в головах...
А на сніданок йдеш під світанок
в білий кисіль
Ой, моя люба!
Жде мене згуба
в чорну постіль...

Валерий Ли 13.06.2005 22:57 • Заявить о нарушении

+ добавить замечания

На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.

Написать рецензию Написать личное сообщение Другие произведения автора Ия Альба