Відриваюся дороги –
з-попід неба хмари сині,
осінь сяйвом душу тисне –
золотая моя мати,
і хрести тримтять в долонях –
сіро-бліда смуга висне
кришталевою сльозою
край очинок
кожним роком.
Тільки легка і прозора
прохолода серця стине –
обіллюся знову кров’ю,
увійти в грязюку встигну
перед самою зимою;
радий йти шляхами долі,
коли
боже
гладь озерну,
сум мій
вкрив
у білий сніг –
дзвін і хруст по всій землі,
та сковчить візок колесний,
кінь в повітря пАром б’є
чи сердешно вік лоскоче,
пестить грунти враз зі мною, -
та одне як любо жити
поміж стЕпів в небесах.
В дриваюся дороги...
© Copyright: Kirill Yakubovsky, 2002
Свидетельство о публикации №102040700321
Свидетельство о публикации №102040700321
Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.