Це є щось божевільне, коли хочеться жити,
І кожною миттю вміти дорожити.
Це є щось особливе, коли хочеш злетіти,
Щоб у висі небесній усе зрозуміти.
То є те, що не варто казати словами,
То є те, що плекають люди роками.
Я хотіла б віддати куточок сердешній,
Та боюсь – увірветься вітер прийдешній.
Я могла би віддати частину душі,
Та боюсь, що затоплять осінні дощі.
Та, як буде бажання – заглянь мені в очі,
Ти відчуєш усе тої глупої ночі.
Подивись і побач у них вітер надії,
Що вривається в серце, тривожачи мрії…
Почуття
© Copyright: Павло Павло, 2002
Свидетельство о публикации №102020500077
Свидетельство о публикации №102020500077
Рецензии