Як тоб така правда? Одн й хорош й людин

Я
бачила тебе таким, яким хотіла,
про щось все мріяла, надією горіла,
кудись летіла і чогось чекала,
тобі б, напевне, все віддала;
створила те, про що давно вже мрію,
я думала – перехитрю Мессію,
і стану щасливішою на світі…
 
Ти
бачив все. Чомусь обрав мовчання,
спостерігаючи, як я "творю" кохання,
як за тобою тяжко я тужила,
як я тебе, нарешті, відпустила;
тобі подобалось, що я отак кохаю -
це тішить власне "его". Я це знаю.
Та я не певна, що це совість тішить...

Ми
стали ближче. Ближче? Стали?!
Ми "справжніх" один одного не знали.
На тебе я дивлюсь крізь нові скельця -
рожеві я залишила у серці;
та й я вже не вмиваюся сльзою.
Ми щойно познайомились з тобою,
тому не знаю, чи тобі я ближча...

Нам
дружба стане долі подарунком,
а ще слова, обійми, поцілунки
і двоє діточок (а може, й більше).
У кожного - свої, і в кожного - із іншим.
Лиш спомини одні на двох. Вони - єдині.
Ми проживем життя разом із ними.
Принаймні, я...