Я плачу...
Ні, не сльозами – душею,
Назовні лиш посмішки й сміх.
Я знав, що так буде.
Я знав, що я втрачу,
А доля...Я граюся нею,
Хоч великий, напевно, це гріх.
Усе мине...
На цьому світі
Нічого вічного нема.
Бо час плине,
І квіти в`януть навіть в літі,
І літом у душі зима
Сумне
© Copyright: Довченко Александр, 2002
Свидетельство о публикации №102010200407
Свидетельство о публикации №102010200407
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.