Тенд тна...

Тендітна.
Тендітна і дика. Мімоза і батіг.
Яким же божевільним я був,
коли хотів володіти тобою!
Хіба можна зачинити вітер?
На що тоді він перетвориться?
На затхле повітря.
Іди, іди своєю дорогою,
відвідуй театри і концерти,
нехай твоїм чоловіком стане якийсь ділок,
директор банку або ж герой фондових бірж,
іди, юність, бо ти залишаєш тільки того,
хто хоче залишити тебе,
ти – стяг, котрий тріпоче, але не дається в руки,
ти – вітрило в небесній сині,
фата-моргана, гра невибагливих слів,
іди, моя пізня, зненацька застигнута,
прийшла зі шкільних років,
надто досвідчена, не по рокам мудра юність,
ідіть ви обидві, і я піду,
нам нема за що дорікати один одному,
і хоч розійдемось ми у різні боки,
але ж насправді і це тільки здається,
адже смерть не обдуриш, її можна лише витримати.
Прощавай!
Кожного дня якась частинка нас самих помирає,
але ж і кожного дня ми живемо трохи довше,
ви це мені відкрили, і я не забуду, що знищення немає,
і той, хто нічого не хоче втримати,
володіє всим.
Прощавайте!
Цілую вас своїми пустими вустами,
стискаю вас у обіймах, що не змогли вас втримати.
Прощавайте, ви, що живуть в мені доти,
поки я вас не забуду...