Пляма на стіні,
розмита осіннім дощем.
Гадаєш, то від тебе?
Може, пам’ятаєш, – ні.
Дивимось спідлоба і ждем,
коли опустять небо
навколішки. Не треба,
не треба.
Твоїх зізнань і вибачень не треба.
Мовчазні самотні дні.
В лихоманці розбиті думки
і у слухавці твій заочний привіт.
Де ви очі були, ви сліпі,
а у темряві абрис руки.
Небо впало. Гойдається світ.
У безодні журби я осліп,
я осліп.
Не гасіть, не гасіть ви цей гніт.
Хай запаленням палає легень,
роздирає саркомою горло,
здригається в кашлі нестримно.
Годинник на столі – дзень-дзень.
Все по-новому, навіть без втоми.
Йду по краю, на диво, так рівно,
грім гримне.
Я кохав. То чому ж тут так зимно.
Пляма на ст н...
© Copyright: Eugenko, 2001
Свидетельство о публикации №101122700152
Свидетельство о публикации №101122700152
Рецензии