Заливає смуток всі мої думки,
У їх прозорості лиш твоя тінь,
У них очей твоїх бездонна синь.
І цілують сльози краплями в вікні
Твої все губи, як примарну тінь,
А ти так поруч, й так далеко ти...
Змиє осінь, мабуть, полум’я той жар...
Чи судилось ще йому горіть?
Чи даремною була в житті та мить?
Що за літо!... хіба хтось таке ще мав?...
А для чого далі жить
Без неї... то якби ж я знав...
Мій же птах все б’ється наче в ґратах,
Його подих вогняний для тебе,
Його літ на тлі безодні неба
Данина красі твоїй і плата
За оті віки без тебе,
Зачини його у свої ґрати...
Забери мої думки і випий очі,
Бо нащо вони тепер мені,
Бо ж нагадають злі вони
Стрункий твій стан, безсонні ночі...
Благаю, тільки пам’ять лишити мені –
Ти в ній назавше... Я так хочу.
Залива смуток вс мо думки...
© Copyright: Eugenko, 2001
Свидетельство о публикации №101122700145
Свидетельство о публикации №101122700145
Рецензии