Не варто посилатись на дощі,
Не з їх вини відсиріла душа, –
Від сліз, пролитих вчора ранком.
Про що, скажи, твої світанки,
Забуті на балконі восени
Там, де стоїть нова стіна,
Побілена лахміттям від любові,
Яку ростила ти давно
В малому горщику на підвіконні.
Де протяги занадто невгомонні
Казки розказували нові,
Там причаїлося воно –
Твоє колишнє сподівання
Купить собі нове пальто,
Аби зігрітись від розлуки.
Пробачити йому всі муки
За мить одну лише кохання,
Гадаєш, ще тобі дано?
Ти кавою зап’єш образу,
Підеш, напевно, в інститут,
Щоб прочитати в номері таксі
Новину, котру знають всі,
Ти ж – усвідомила не зразу,
Що вже не поруч він, не тут...
Не варто посилатись на дощ...
© Copyright: Eugenko, 2001
Свидетельство о публикации №101122700141
Свидетельство о публикации №101122700141
Рецензии