Весна...
Ввергають в бездну Твої очі
І спати зовсім не дає
Весна безжальна в тихі ночі.
То сміх Твій в величі дібров
Бринить у серці, калатає
Воно без спину знову й знов,
За що карається не знає.
За ці тонкії чорні брови,
За цю тендітність Твоїх вуст,
За тихий плин Твоєї мови
Несу в душі тяжкий я груз.
Коли довкола все вирує
В шаленім розквіті життя,
Чому ти серденько сумуєш,
За що ти терпиш каяття?
За ці веселі карі очі,
За ніжність білих Твоїх рук,
За жарти ці Твої дівочі
Немало ще зазнаю мук.
Краса Твоя весні подібна.
Знай, в цьому світі серце є,
Що шеп’че: “Ти мені потрібна
Понад усе, понад усе...”
Свидетельство о публикации №101122700139