Іду на дно твоїх очей
Брунатно-карих і яскравих.
У них тепло весни ночей,
Кори дерев задума старих
Лісів, де розложисте “гей”
Загубиться в зелених травах.
Я упиваюся твоїм теплом,
Забуть тебе вже не примусиш.
Стріла Амура св’им жалом
Картає серце, ятрить душу.
Ввірвалася в життя як бурелом,
Мій корабель женеш на сушу.
Нехай об скелі розіб’юся,
Не подолавши сьомий вал,
На атоми хоч розпадуся,
Не витримавши сонця жар,
Я твого трунку все ж нап’юся,
І це життя, – скажу, – я знав.
НА ДН ТВО Х ОЧЕЙ
© Copyright: Eugenko, 2001
Свидетельство о публикации №101122700138
Свидетельство о публикации №101122700138
Рецензии