Кинеш оком здаля,
навпаки там весна,
де впиваються холодом квіти.
За стіною з нема
інша вже метушня,
інші люди в проекції літа.
Скажеш – жити дарма,
що життя – це тюрма.
Поза тим, ніде правди зустріти.
Відірвавшись, – сама.
Загубилась мета.
Долі ми позашлюбні всі діти.
Та поглянь-но – зоря
на шляху в небуття –
випий трохи отрути жадання.
Вірю: прийде весна.
Вона буде твоя,
бо надія вмирає остання...
ДО Н
© Copyright: Eugenko, 2001
Свидетельство о публикации №101122700129
Свидетельство о публикации №101122700129
Рецензии