Чумацький шлях пряму...
у десь-небуть,
у нескінченність, в вишу цю.
Під велитенсько-
темним небом
вслухаюсь я
у тишу ту.
Знаю, гримне
грім,
святкуючи.
Перун заглушить
тишу
й дріб’язок.
І зорею упаду я
в травень,
у квітуючий бузок.
Свидетельство о публикации №101122700127